Віктор Гюго - найавторитетніший з французьких романтиків, вождь французького
романтизму і його теоретик.
«Собор Паризької
Богоматерi» - один iз
найкращих творiв французького
письменника. Роман написано у кiнцi 20-х
рокiв ХIХ ст.
«Собор Паризької Богоматері» для
мене відкрився ще в дуже юному віці в образі діснеївського мультика «Горбун із Нотр-Дама». Пам'ятаю як годинами не відходила від телевізора і була вражена красивими танцями циганки Есмеральди . Потім я побачила прекрасну постановку бродвейського
мюзиклу з вічним хітом «Belle» і лише недавно
вирішила прочитати оригінальний твір Віктора Гюго. І звичайно ж, в результаті
я, як завжди переконалася в тому, що жодна екранізація не перевищить книгу.
«Собор
Паризької Богоматері» - це роман, який поєднав у
собі кілька жанрів: історична епопея, романтична драма і психологічний роман.
Кажуть, що роман був написаний з метою привернути до Собору увагу і вберегти
його від знесення.
Образ собору
багатозначний. Це не тільки місце дії, але пам’ятник матеріальної й духовної
культури.
Головні герої тісно пов'язані не
тільки любовною лінією, а й своєю приналежністю до Собору Паризької Богоматері:
Клод Фролло -
архидиякон храму, Квазімодо
- дзвонар Нотр-Даму, Есмеральда танцює на Соборній площі, Феб - наречений Флер-де-Ліс, яка
проживає навпроти Собору, Гренгуар - учень архидиякона. З цього виходить що Собор теж є головним героєм на рівні з усіма. Гюго, ніби ненароком, між розділами додавав історію і опис великого храму, дозволивши йому жити і дихати разом
з парижанами.
Але, звичайно, для мене головною і хвилюючою темою роману була доля красуні циганки, яка так сильно зачепила мене ще в дитинстві. Це - нещасна, воістину шекспірівська драма. Есмеральда
- молода і прекрасна циганочка, красою якої дивувалися всі, хто проходив повз неї. Дівчина з добрим серцем, яка чекає на любов. Коли на вулиці її рятує капітан лучників короля Феб де Шатопер, вона закохується в нього і готова
подарувати йому життя. Але Феб лише зовні красивий, а всередині він потворний.
Він повна протилежність Квазімодо, який народився негарним, але з добрим
серцем. Він звертає увагу на Есмеральду, коли вона подає йому воду біля ганебного
стовпа. Він закохується в неї, пізнавши добру душу циганки. Квазімодо так закоханий в Есмеральду, що був готовий заради неї на все.
І ще один з ключових персонажів -
Клод Фролло. Справедливий, освічений священик, який
настільки закохався в Есмеральду, що перетворився в диявола. Напевно він один з
найбільш трагічних героїв, бо пристрасть запаморочила йому голову і в підсумку вбила його.
У персонажах,
конфлікті, сюжеті «Собору Паризької Богоматері» панівним залишається
романтичний принцип відображення життя: виняткові характери діють за виняткових
обставин. Успіх роману був зумовлений, очевидно, тим, що Гюго ніколи не переставав
вірити, що добро переможе зло.
Віктор Гюго показав нам 4 ступеня
закоханості, які можуть відбутися з кожним з нас. Фебом рухає хтивість, Квазімодо закоханий в душу, Клод Фролло живе любов'ю,
яка поступово вбиває його, а Есмеральда - приклад першої і наївною дитячої любові.
Фiнал роману не має, на
думку Гюго, песимiстичної iнтонацiї. Свiт для
Гюго - арена боротьби двох початкiв - добра
та зла, боротьби, яка
штовхає зло на кiнцеву поразку.
Менi дуже сподобався
цей роман i яскравими, незвичайними, подекуди
екзотичними картинами, i пристрастями
головних героїв, i боротьбою
народних мас проти феодалiв i католицького
духовенства.
Немає коментарів:
Дописати коментар