Аналіз та актуальність роману”Червоне і чорне” Стендаля Олыйник Ярослав МЛф 08-15

Ще з шкільного курсу зарубіжної літератури мені дуже сподобався роман Стендаля «Червоне і чорне» як через сюжет, так через фабулу твору.

        Фактично, у творі головний герой тільки один – син коваля Жульєн Сорель, мета якого – добратися та зайняти місце серед верхівки суспільства. Саме в цій меті і закладена основна проблематика твору – зіткнення особистості та суспільства. У головного героя виникає внутрішній конфлікт – він мусить обирати між тим щоб жити бідним життям у сім’ї коваля та залишитися чесною та романтичною особою і тим, щоб зрадити принципам і почати підлещуватися та використовувати інших заради своєї кар’єрної вигоди.

        Образ Жульєна постійно розвивається , герой підвладний більшою мірою руху об'єктивної дійсності, ніж суб'єктивній авторської волі. Його залицяння за пані де Реналь - справжні відкриття в сфері явищ, не пов'язаних із соціальним обов'язком, почуттів і емоцій. Пізніше обидва його романи –  з пані де Реналь і Матільдою де Ла-Моль – стануть для нього справжньою перемогою. Адже під впливом почуттів до нього ці жінки зламали становий бар'єр і не побоялися поставити в своїх очах Жульєна на місце, на яке він заслуговує завдяки своєму таланту і здібностям.

        Як на мене, цей твір є досить універсальним з точки зору трактування. Хтось визначить цей твір як соціально-політичний роман, хтось як соціологічний роман-дослідження,бо в романі зібрані представники всіх соціальних груп, що грали роль в громадському просторі Франції того періоду, хтось як психологічний роман, а хтось як роман-хроніку, бо хронотоп у творі неподільний, а тобто вся розповідь є хронологічно послідовною. І кожна людина буде мати рацію, бо автор вдало описує описує життя у Франції під час Реставрації Бурбонів на початку XIX століття, складає ланцюжок подій, систему образів, хід думок героїв, дозволяючи сприймати роман не тільки як чудовий художній твір, а й як своєрідний історичний документ.

        Щодо екранізацій, то «Червона та чорне» екранізували аж шість разів (перший фільм у 1920 році, останній – у 1997). Я бачив лише останню картину, яку до речі знімали саме у Франції, і можу сказати, що режисеру повністю вдалося відтворити темп та атмосферу оригіналу : суворо, динамічно, без відхилень від сюжету (або з мінімальними). Хочу відзначити акторську гру Кіма Россі Стюарта, який зіграв на дуже високому рівні і максимально розкрив образ Жульєна.