Роман Оноре де Бальзака «Батько Горіо»,
написаний у 1832 році, увійшов до зібрання творів «Людська комедія». У даній
збірці автор об’єднав велику кількість творів, пов’язаних між собою спільними
персонажами, яких в літературі називають «бальзаківськими». Ці герої одержимі
певною пристрастю, яка в кінці кінців призводить до руйнування їхньої
особистості.
Майстерність Бальзака так зображувати
героїв можна спостерігати у романі «Батько Горіо».
Читаючи перші сторінки роману опиняємось у
пансіоні Воке, де проживають головні герої. Автор звертає нашу увагу на
обстановку кімнат, починаючи з вітальні, де все являє собою і відсутнісь смаку,
і застарілість. Також намагається збагнути запахи цього притулку. Все викликає
у нас, як і у автора, відразу, але ми вже не можемо відірватись від читання, що
говорить про безсумнівний талант Бальзака.
Серед постояльців, автор зосереждує увагу
на головних героях - молодому Ежен де Растіньяк та старому Горіо. Бальзак до
дрібниць перераховує речі останнього, що нагадує Котляревського в його «Енеїді»
(велика увага до деталей одягу і т. д.). Що стосується Растіньяка, його гризла
бідність і він чимдуж намагався досягти успіху через зв’язки, які могли лише
зіпсувати його чутливу душу.
Бальзак описує всі образи настільки
детально, що створюється враження, ніби всі герої – це реальні люди, а не лише
плід його уяви. Автор створює світ, який набуває таких достовірних рис, що нам
важко відрізнити його від справжнього. Ці особливості пояснюються особливим
стилем Бальзака, а також тим, що роман створений в рамках літератури реалізму.
Можна з упевненістю стверджувати, що
проблематика роману актуальна як 200 років тому, так і сьогодні. Перш за все це
підтвержує той факт, що люди як і раніше прагнуть до влади, хочуть мати багато
грошей, і не важливо яким чином це все досягається. На сторінках роману ця ідея
опановує все ширшим колом персонажів не тільки в уяві Бальзака, а й у
суспільстві Франції того часу.Але й серед таких корисливих героїв є такі, хто
не забуває про честь. Наприклад, Растіньяк хоч і прагнув потрапити до кола
«обраних», все ж зрозумів, що честь важливіша. Бальзак показує людей в момент
життєво важливого вибору, коли треба замислитись про свої вчинки, прислухатись
до власної совісті.
Ще одну актуальну проблему бачимо на
прикладі батька Горіо, який є типовим «бальзаківським» героєм. Як згадувалось
вище, Бальзак зобразив Горіо одержимим пристрастю – батьківською любов’ю, яка була
вищою за всі інші почуття. Він робив все заради щастя своїх дочок, і на мою
думаку, наступна цитата якнайкраще описує відношння Горіо: «Цей батько
віддав усе. Він оддавав протягом двадцяти років свою душу, свою любов, а все
своє майно оддав за один день. Вичавивши лимон, дочки кинули на вулицю
шкуринку.» Його любов була самовідданою і жертовною, але, на жаль,
він зрозумів це занадто пізно. Бальзак показав, що не можна любити настільки
жервуючи собою, адже це може призвести до скалічення душ обох сторін.
Що стосується особливостей роману в
контексті епохи реалізму, можна сказати, що Бальзак використовував певні
прийоми, що нагадують Стендаля.
Наприклад, спільним для обох письменників
є зображення боротьби у душі героя між двома пристрастями ( у Сореля і
Растіньяка). Бальзак показує історію буржуазного суспільства і те як характер і
життя людини зумовлюються відносинами в такому суспільстві.
Роман
«Батько Горіо» має кілька однойменних екранізацій, більшість з яких зняті в
середині минулого століття. Через невисоку якість зображення важко оцінити
фільми належним чином, але кожен з них показує щось нове і цікаве. В деяких
змінено акценти на ролях певних героїв, наприклад, більше розкритим є характер
Вотрена, тоді як в романі це другорядний персонаж.
Оноре де Бальзак – справжній майстер
реалістичного роману. Його твори, зокрема збірка «Людська комедія» будуть
актуальні ще дуже довго, адже тема падіння моралі існує завжди. На мою думку,
цю історію має прочитати кожен, не лише як зразок французького реалізму, а і як
шлях до розуміння філософського сенсу життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар