"Анна
Кареніна" - один з найцінніших надбань XIX століття.
Вперше,
я ознайомилась з романом ще в школі. В шкільному віці він здавався майже не
цікавим. Так, єдиним цікавим аспектом для дічинки-підлітка була любовна лінія.
На мою думку, цей роман буде цікавішим старшим людям. Бо, намагатися в повній
мірі, у всіх аспектах і глибинах роману в підлітковому віці майже неможливо.
Перечитавши його через два роки, я відкрила його для себе з нової сторони. Не
даремно кажуть, що чим старшим і мудрішим ти читаєш певну книгу, тим більше
сенсу і розуміння до тебе приходить.
Читаючи
роман, ти занурюєшся в цілу епоху, в її дух. Споглядаєш бали, світські салони,
зали, кабінети, бачиш тогочасних людей, їх вбрання до деталей. Все це завдяки
точному опису. Лев Толстой так вміло створює атмосферу тієї епохи, що ти
починаєш відчувати її. Ти переживаєш безкінечну гамму емоцій та вражень. Часом,
ви можете любити або ненавидіти одного й того самого персонажа. Вам може бути
соромно, ви будете дуже здивовані або стурбовані. І все це відбувається наче з
вами. Роман читається на одному диханні, легко, він вводить в дію одразу, з
перший рядків приковує до себе увагу, підкорюючи складним та водночас цікавим
сюжетом.
Одним
із численних пунктів, який мені сподобався в романі - це кохання. Толстой
показує його у всій своїй силі, глибині,могучості і водночас неможливості. Так,
любов це прекрасно, це крок до щастя. Але в романі не все так просто. Толстой
наводить нас думку, що це не світле і тепле почуття, а неспокійне, тривожне, і
пов'язане зі стражданнями. Це дуже заплутує. Адже ти намагаєшся зрозуміти, чому
ж так? Намагаєшся дістатись до суті. Кожний знаходить у романі своє пояснення.
На
уроках літератури нам пояснювали, що твір вважається класичним, якщо його
актуальність зберігається незалежно від епохи. Людська природа з часом не
змінилась: подружні зради нікуди не ділись, у відношеннях між
чоловіком
та жінкою також. Всі так само захоплюються одне одним, люблять та ненавидять,
змінюється лише суспільна мораль.
Переоцінка цінностей є
переломним етапом в житті кожної людини. Так, зміна власного світогляду може
бути до божевілля болісною, та якщо, попри власні упередження, людина
усвідомлює потребу в цьому, бачачи, що тільки так можна зрозуміти і змінити
своє життя на краще, вона повинна приймати ці зміни в собі. Оцінюючи себе і
своє оточення, ми розвиваємося, мудрішаємо, ростемо.
Роман не залишає байдужим
жодного, адже є актуальним, в ньому обговорюються проблеми гострі, але такі,
про які не прийнято говорити в голос, проте, вони існують.
На
роман було створено декілька екранізацій. Всі вони мають свої переваги та
недоліки і кожен має свою думку з цього приводу. Критики визнали останню
екранізацію роману дуже вдалою. Цікава ідея театру у фільмі, хоча на перший
погляд, вона не захоплює.
На мою думку, книга
завжди цікавіша за фільм. У фільмі упускається багато деталей, або ти можеш їх
просто упустити, відволікаючись на діалоги чи певні речі. Коли ти читаєш книгу,
описи середовища чи кімнати, ти в своїй уяві маюєш цілісну картину, що можу
бути упущена при перегляді фільму. Так, екранізаії завжди є цікавим досвідом
відкриття сюжету чи роману з іншої сторони. Та нічого краще уяви і книги, в
допомозі з розумінням бути не може.
Немає коментарів:
Дописати коментар