Ну дуже французький роман… В стилі
«спочатку вони не думали один про одного, а потім раптом він любить її, а вона
любить його, але вони не можуть бути разом, бо вона бідна провінціалка, а він –
господар паризького життя, до того ж вона – дівчина, що має гордість та
принципи, які не дають їй зробити такий відважний крок, проте серце все рівно
сильніше, і от – вони разом». Такий яскравий, динамічний, переплетений із гостротою людських стосунків
та жорстоких життєвих реалій, присмачений інтригами, сльозами, розпачем, роман
Е.Золя «Дамське щастя» не залишить байдужим жодну дівчину, яка любить порюмсати
у подушку, спостерігаючи за непростою долею головної героїні Денізи, дівчини,
яка без надії сподівалась на краще, трудилась, і ці старання не залишились не
поміченими ні закоханим згодом у неї Муре, ні самою долею,що так вправно
підносила їй сюрпризи. Але про це пізніше. Оскільки хлопців романтика заворожує
менше, то їм до душі, мабуть, припаде описаний «індустріальний бум», перші
великі магазини, прикрашені ліхтариками, тогочасною рекламою, з величезними
прозорими вітринами та асортиментом товарів, який зводить з розуму. Беручи до
уваги історію Франції кінця 19ст, коли вона була надзвичайно розвинутою країною
зі стабільною економікою, прогресивною індустрією та поступалась місцем лише
Англії, зрозуміло, чому Еміль Золя ілюструє читачеві величезний універмаг, а не
скромну маленьку крамничку (мабуть, ще й через те, що та кількість інтриг, які
літали залами магазину, не вмістились би у скромній крамничці).
Поговоримо про назву роману? Мені
здається, що цілком вірно буде зауважити, що вона має 2 значення. Чому? Тому
що, по-перше, універмаг мав саме таку назву, оскільки вважався раєм для кожної
панянки з Парижу, яка могла там і відпочити, і насолодитися (у нашому
розумінні) шоппінгом, і послухати теревені інших, ще й свого наплести. А
по-друге, Деніза ж віднайшла своє дамське щастя у «Дамському щасті», і це була аж
ніяк не суконька чи шляпка, це було найсвітліше у всьому світі почуття
зацікавленості, що переросло в закоханість, а згодом і в кохання. А підкорювач
жіночих сердець, Муре - чоловік, що запевняв всіх і кожного, що ще не
народилась та, від якої у нього б перехватило б дух, яка б заставила його себе
ж змінити, закохався у провінціалку, якою «…была невзрачная девушка, слишком тщедушная для своих двадцати лет.»
Не менш важливою у романі є тема
грошей. Всім відомо, що гроші не залишали байдужим багатьох усе існування
людства, тому стали темою для обговорення у письменників різних епох. На жаль,
до нашого часу вони відіграють іноді важливішу роль, ніж людські почуття. Якісь
листочки важливіші за моральні переконанння? У це важко повірити, а ще важче збагнути,
що так воно і є. Саме власник нашумілого та скандального універмагу – людина,
яка варта була зробити все, аби зробити значний капітал та добитися величезного
успіху. У своєму магазині він отримував втіху він задоволених облич парижанок
та від доходів, що так рясно сипалися йому у кишені. Тема грошей та добутку
розпочинає твір, проте згодом відходить на другий план, віддаючи своє місце
темі кохання. Підтвердженням тому може слугувати уривок, коли Муре отримав свій
довгожданий мільйон, якому він зрадів, ясна річ, але згодом звістка про взаємне
кохання Денізи тішила його набагато більше.
Так, повільно ми підкралися до ще
однієї родзинки роману, яка аж так сильно запала мені у душу. Еміль Золя
підштовхує своїх героїв до змін. Зміни говорять про те, що у нас самих
відбуваються процеси, які заставляють, наприклад, передивитися свої застарілі
погляди або проаналізувати себе та знайти проблему, яка ніяк не дає нам
досягнути бажаного, а рушійними силами таких змін є події, що сталися або
активно розгортаються у нашому житті або ж люди. Найяскравіше у творі зміни
помітні на прикладі Денізи та Муре. Деніза – провінційна дівчина, яка так
органічно виглядає в образі наївної, скромної та тихої. Але обставини, що
випали на її і так тяжкому життєвому шляху, навчили її бути сильнішою,
рішучішою, не боятися вірити і зізнаватися собі у своїх щирих почуттях. А Муре
навпаки став слухати своє сердце і думати забув про кутежі та сумнівні жіночі
компанії, які були незамінними у його житті донедавна.
Кохання чи гроші. Гордість чи
безчестя. Правда чи кривда. Роман, здається, буде вічно актуальним, адже
увібрав у себе теми людських стосунків, які залишатимуться у суспільстві
завжди, та тему грошей, яка, як я вже казала, на жаль, іноді стає для когось
приорітетнішою. На мою думку, Еміль Золя змальовує Францію кінця 19 ст у
найскравіших барвах з усіма тогочасними модними та культурними традиціями.
Показує поведінку та стиль життя французького люду, скажімо так, без цензури. У
кожному його слові відчувається запах вулиць Парижу з таким його легким
кокетством. Читаючи, ми занурюємося у столицю Франції 19 ст., дихаємо на повні
груди паризьким повітрям, чуємо галасливі розмови на вулицях, аромат запашної
кави та славетних круасанів. Це справді заворожує та затримує читацьку увагу!
Тому що такий шанс випадає – у Парижі побувати, ще й у якому. У Парижі 19 ст.!
Немає коментарів:
Дописати коментар