Рецензія на роман Шарлотти Бронте «Джейн Ейр» Ткач Наталія МЛф 06-15

Один з найвідоміших романів в усьому світі, який не залишив байдужими тих, хто вже поринав у сторінки цієї історії, можна назвати «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте.

В романі Джейн Ейр сама розповідає про своє життя. Її дитинство було дуже важким, вона сама підіймалась по життю, прагнула досягти якихось цілей. При тому вона була зовсім бідна, не мала близьких родичів, про яких би знала, що могли б підтримати Джейн. Роман захоплює увагу читача своїми мальовничими, повними душі образами. З початку роману читач може прив’язатись до героїні співчуваючи їй. Пізніше, після отримання своєї освіти, Джейн намагається знайти себе у цьому світі і читач залишається у творі, щоб з’ясувати чи зможе вона чогось досягти. Найбільше притягує увагу цікавість до стосунків Едварда Рочестера та Джейн, заможного чоловіка та гувернантки, які спершу здаються неможливими.

Оцінюючи твір в цілому, я мушу сказати, що під час прочитання мала двояке ставлення до головної героїні. Через різницю в часі сьогоднішнього читача та героїв роману буває важко зрозуміти чому саме так чинять герої. Джейн Ейр, виростаючи в притулку, набула значної скромності щодо висловлення своїх почуттів. Щоб зрозуміти справжню силу свого кохання вона змушена була покинути містера Рочестера.

Актуальність цього роману в тому, що попри всі заборони і перешкоди, різницю у віці та соціальному статусі кохання стає на перше місце серед інших пріоритетів. Цей роман більше сподобається жінкам, які хотіли б пережити прекрасний досвід справжнього кохання минулої епохи. Та й взагалі будь-якій людині може припасти до душі ця зворушлива історія повна духу старих часів.

Існує декілька екранізацій цього роману, на мою думку це не дивно, тому що багато режисерів хотіли показати своє бачення цієї історії. Я хотіла б виділити екранізацію 2011 року режисера Кері Фукунага. У цьому фільмі ми можемо спостерігати за сучасними, відомішими нам акторами. Не зважаючи на те, що фільм досить довгий в ньому не передано усіх деталей роману, які можна виділити при прочитанні. Проте, фільм досить добре передав основну ідею твору і виставив акценти лише на персонах Джейн Ейр та Едварда Рочестера.

На завершення хочу сказати, що при прочитанні книги, читач поринає в події з головою і поглинає історію на одному подиху. Тож можу з впевненістю підтвердити, що цей роман заслужено ввійшов у скарбницю англійської культури й завоював прихильність за межами Англії.