Рецензія на книгу Ш. Бронте «Джейн Ейр» Борисова Марія МЛф 06-15

Людство створило дуже багато цікавих і захоплюючих книг. Але не кожна книга стає шедевром світової класики, не кожна книга здатна зворушити читача до глибини душі та утримувати його увагу від початку й до кінця, змусити його переживати емоції та почуття героїв, плакати разом з ними та щиро радіти за них.

Роман «Джейн Ейр» вразив читачів образом головної героїні, що поєднує в собі тендітну, чуттєву дівчину та непересічну, сильну особистість, що самотужки протистоїть всім проявам цього жорстокого світу. Вже буквально з перших сторінок починаєш співчувати маленькій Джейн, дивитися на світ її очима та обурюватися проти дурних установ та правил тогочасного суспільства, а читаючи далі, разом із нею прагнеш справедливості та людяності і розумієш: перед тобою дещо набагато більше, ніж звичайний любовний роман. Це книга про бідну людину із надзвичайно багатим внутрішнім світом та щирим серцем, стійкими моральними принципами, людину, чиєї любові вистачило б, аби зігріти не одну згублену долю.

У романі вдало переданий дух вікторіанської епохи, коли права жінки не були настільки широкими, як у чоловіка, а матеріальний стан визначав положення у суспільстві. Досить правдиво зображено соціальне середовище, соціальні відносини та людські характери. Проте в романі вперше порушуються встановлені канони суспільства. Шарлотта Бронте перша написала про дух протесту та прагнення до незалежності жінки, до того ж, бідної, некрасивої, нічим не примітної, яка бунтує у своїй скромності. Вона також має право на почуття та переживання, вона прагне бути рівною з багатими людьми. Зовсім з іншого боку зображено священників – тут вони постають не ідеалізованими та турботливими, а суворими фанатиками та деспотами, що придає роману дещо антихристиянського забарвлення. Авторка гостро засуджує методи виховання дівчат-сиріт у Ловудській школі, нав’язування «смиренності та покірності», адже «так потрібно Богу».

На мою думку, роман є актуальним у будь-які часи, адже на прикладі головної героїні ми бачимо, якою незламною може бути людина, які страждання вона може переносити та, з рештою, як потрібно залишатися самим собою не зважаючи на труднощі та приниження.

Існує багато екранізацій роману, проте, на мою думку найбільш вдалими є фільм 1983 року із Тімоті Далтоном та Зілою Кларк у головних ролях, та фільм 2011 року, де головних героїв зіграли Майкл Фассбендер та Міа Васіковська. Перша кінокартина характеризується найбільш точним переданням сюжету і триває понад 6 годин! Другий же фільм є дещо заплутаним відносно сюжету, проте актори зіграли неперевершено, вони є точним втіленням героїв Шарлотти Бронте.