«Тридцятилітня
жінка»
Оноре де
Бальзак. «Тридцятилітня жінка». Роман. – 1842р.
Багато десятиліть тому поширилася фраза про
даму бальзаківського віку.Французький письменник Оноре де Бальзак не міг уявити,
який шлях чекає його фразу, коли написав твір «Тридцятирічна жінка». У ХХ
столітті бальзаківський вік став стійким виразом, який позначав не що інше, як
жінку 30 років. У той час бальзаківським персонажем стала француженка, описана
як самостійна жінка зі сформованим характером, яка мала власні судження про
життя і прагнула до свободи і незалежності. Думаючи, що це головна риса зрілої
дами, любителі французької класики дотепно присвоїли цей термін всім жінкам за
тридцять. Як часто це відбувається, з часом популярні вирази змінюють своє
первісне вживання - так сталося і у випадку «бальзаківського віку». У сучасному
суспільстві вже не дивляться на тридцятиріччя як на рубіж зрілості. Це не
узгоджується з етапами життя жінки в суспільстві ХХI століття: здобуття освіти,
влаштування на роботу, перші досягнення в кар'єрі... До того ж тривалий пошук людини,
що буде поруч, відкладає емоційне
дорослішання і материнство на період після 30 років. Зараз ніхто не назве
тридцятирічний вік бальзаківським, і це - правильно. Адже скількох років жінці
бальзаківського віку потрібно досягти, щоб вважатися цілком зрілою жінкою?
Але
роман «Тридцятирічна жінка» не про вік, а про долю. Проблеми, які підіймає
Бальзак у 19 столітті, актуальні й нині.
Тому роман цікавий для сучасного читача. Доля жінки, її право на самовизначення
і любов. Як обрати правильний шлях і не збитися з дороги? Якою буде спокута за
помилки? Материнство і відповідальність жінки за долю своїх дітей. Ці питання
однаково турбують і жінок 21 століття і були актуальними у 19 столітті.
Роман
«Тридцятирічна жінка» − один із творів епопеї О. де Бальзака «Людська комедія».
Головна тема, яка цікавить автора – це вплив середовища на формування людини.
Роман входить до складу першої частини епопеї, яка має назву «Етюди про
звичаї».
У
центрі уваги – 30 років із життя жінки. Головна героїня, Жулі, вперше
з’являється перед читачем юною дівчиною,
закоханою у красеня-офіцера. Вона сповнена мрій про майбутнє. Натомість батько
Жулі передбачає нещасливе заміжжя своєї дочки, оскільки реально бачить характер
її обранця, графа Віктора д’Еглемона.
Роман Бальзака входить до розділу «Сцени
приватного життя», які, за задумом письменника, зображують дитинство і юність і
властиві цьому віку помилки. Тому цілком логічно виправданою є назва першої частини роману − «Перші помилки». І помилки,
які робить у своєму житті Жулі, насправді вражають своєю простотою і наївністю
сподівань. У мотивах її вчинків відсутня підступність, немає жаги збагачення. Є
кохання, а підступності немає. Є обман, але такий по-дитячому відвертий, що
межує з недолугістю. І читачеві, замість засуджувати героїню чи насміхатись над
нею, залишається тільки співчувати.
Твір
сповнений подій, які відображені у п’яти розділах, але протікають вони ніби у
казковій непередбачуваності, що зближує роман Бальзака із творами його
сучасників-романтиків. Здається, автор навмисне заставляє героїв прожити
паралельне життя, коли із буденної, нецікавої їм і передбачуваної реальності
вони потрапляють у світ романтичних бурхливих пригод.
Жулі
переживає душевні драми, які перероджують і змінюють її і зовні, і внутрішньо.
Ми бачимо вродливу тридцятилітню маркізу, у якій важко вгадати юну мрійливу Жулі.
Але
автор - строгий і непідкупний суддя
своїй героїні. Жулі стала на шлях морального падіння. За це на неї чекає
розплата, найстрашніша для жінки кара – втрата дітей. Жулі пережила смерть
своїх синів, дочки Єлени. Тим страшнішим є для неї усвідомлення морального
падіння молодшої дочки Моіни, єдиної з дітей, яка залишилась живою. Матір
бачить глибину прірви, у яку падає її донька й розуміє, що Моіна повторює її
власні помилки. Жулі усвідомлює, що падіння доньки буде страшнішим. Від безсилля зупинити
цю моральну деградацію Жулі помирає.
О. де Бальзак зберігає циклічність подій,
залишає читача з нерозкритою інтригою і бажанням прочитати наступні твори
епопеї. Щоб дізнатись про подальшу долю описаних у романі героїв. Автор
витримує романтичну напругу твору. Читач, без сумніву, переповнений емоціями.
Хочеться допомогти героїні, підказати, застерегти, утішити. Мене роман спонукав
задуматись над багатьма моментами: наскільки важливо дослухатись до порад близьких
у відповідальних моментах твого життя, наскільки важливою є роль жінки у сім’ї.
О. де Бальзак неперевершений майстер
роману, його твори вирізняються з-поміж інших гостротою і динамічністю
зображуваних подій, хоч і не є пригодницькими. Він уміє цікаво писати про
«вічне». Роман про жіночу долю, але зовсім не входить у рамки «жіночого
роману». Твір буде цікавий для різного кола читачів, особливо для молоді, яким
ще так далеко до «бальзаківського віку» і так багато можна наробити непоправних
помилок.
Немає коментарів:
Дописати коментар