Для своєї рецензії я обрала один із найскандальніших
шедеврів класичної літератури, роман,що приніс небувалу славу французькому
письменнику Гюставу Флоберу «Пані Боварі». Твір має велику кількість як позитивних,так
і негативних відгуків, однак, мене цей
твір захопив з першого ж рядка. Сюжет його твору достатньо простий,але є
продуманим до найменших деталей; автор неперевершено відобразив суспільство
19-го сторіччя. Найважливіші сцени майстерно виписані і розташовані; деталі,
вірно відібрані і точні. Що стосується стилю, то широко відомо, як працював
Флобер, адже для нього місце кожного слова, музичне звучання фрази, вибір ритму
були предметом довгих пошуків і роздумів.
Як відомо, в основу роману «Пані Боварі» лягла реальна
історія сімейства Деламар, що була розказана Флоберу його товаришем - поетом і
драматургом Луї Буйле. Ежен Деламар - звичайнісінький лікар з глухої французької
провінції, одружений спочатку на вдові, а потім на молодій дівчині - став
прототипом Шарля Боварі. Його друга дружина - Дельфіна Кутюр'є - знемагає від
міщанської нудьги, витрачаючи всі гроші на дороге вбрання і коханців,покінчила
життя самогубством - лягла в основу художнього образу Емми Руо/Боварі. При
цьому Флобер завжди підкреслював, що його роман далекий від документального
переказу реальної історії і навіть говорив про те, що у пані Боварі немає
прототипу, а якщо і є, то їм є сам письменник.
Переходячи безпосередньо до рецензії твору,хотілось би почати
з його проблематики, що тісно пов’язана з образом головної героїні роману .Історія
романтично налаштованої жінки, яка виходить заміж за чоловіка нічим
непримітного, обманює його, розоряє і врешті-решт накладає на себе руки. За
допомогою цього досить банального сюжету Флобер висловив,можливо, те, що
хвилювало і його самого: головна драма життя - зростаючий розрив між реальним
життям і мріями. Емма Боварі чекає від життя не того, що воно може їй дати, а
того, що обіцяють автори романів, поети, художники. Вона вірить в надзвичайні
пристрасті книжкових героїв. Однак реальне життя провінційного нормандського
містечка нудне і посереднє, а оточуючі Емму люди дурні, егоїстичні і жадібні.
Спроба Емми перенести уявний, романтичний світ в дійсність призводить до
морального падіння героїні і, врешті-решт, до її самогубства і до краху її
сім'ї.
Нескінченна погоня Емми за високим та романтичним завжди
переривалася, стикаючись з пошлістю та прозаїчністю часу, в якому вона жила. Перші розчарування
вона почала переживати вже після весілля, коли замість медового місяця вона
отримує побутові клопоти з облаштування нового будинку, коли усвідомлює, що
замість статного і цілеспрямованого чоловіка - отримує людину,котра нічим, крім
неї, не цікавиться і яка так далека від тих чоловіків, про яких так багато вона
читала в романах. І навіть материнство не приносить Еммі тієї радості та щастя.
Кохання до своєї доньки прокидається у Боварі разом з невдалими спробами
покохати чоловіка, Шарля Боварі, котрі кожен раз призводили її до відчаю.
Протестуючи проти егоїзму, бездуховності, черствіння та
затверджуючи моральні та духовні цінності людини, автор підняв конфлікт між
реальним та ідеальним, майстерно відбивши внутрішній світ героїні. Розрив між
реальністю і ілюзією, життя в самообмані, бажання представити себе іншою, ніж
вона була насправді, стали причинами трагічного фіналу. Безумовно, що всі
персонажі були створені з метою втілити суспільство 19-го століття, кожен з
героїв втілює в собі один з пороків,можливо, навіть цілої епохи. Тяга до
розкоші, дріб'язковість, сліпа жага кращого життя, розбещеність і
меркантильність, байдужість і нескінченні душевні тривоги, ну і звичайно
подружня зрада. Останнє все-таки фігурує найбільше в даному творі. Флобер як би
застерігає молодих дам від небезпеки переплутати скороминущу пристрасть,
закоханість або захоплення зі справжнім коханням. Роман показує читачеві до
чого може привести егоїстичність почуттів. Нездатність знайти гідне призначення
собі в житті і постійне невдоволення оточуючим, пошук неіснуючого ідеалу,що
врешті-решт має сумний кінець.Люди надають перевагу бажати кращого, а не
створювати його, а це на мій погляд проблема актуальна в будь-якій епосі та
часі.
Думаю,що низкою проблем піднятих у романі, надзвичайною
вишуканістю письма та красномовністю
автора, твір не може залишити жодного читача байдужим. Однак, найбільше
цей твір підійде для того читача, котрий хоче поринути та відчути на собі життя
міщанства 19-го сторіччя, для читача, котрого цікавить психоаналіз героя,
завдяки якому проблеми, підняті у творі, можна переживати через себе ,
розмислюючи над тим, як би саме ви діяли в тій чи іншій ситуації. Більш того,
хоч автор і дуже детально описує внутрішній світ головного героя, він не дає
якихось власних суджень та відступів. Не нав’язуючи свою думку, автор дає можливість читачеві самому
зробити висновки. Саме тому одні читачі засуджують головну героїню за погану
вдачу, за брехню, якою опинилася повністю оповите її життя; інші ж співчувають
Еммі, вважаючи її цілковито нещасною людиною.
В висновку хочу сказати, що твір Гюстава Флобера є дійсно
надбанням усієї класичної літератури, який буде актуальним в будь-яку епоху
людства.
Немає коментарів:
Дописати коментар