Нещодавно я прочитала не надто популярний і останній
роман Шарлотти Бронте, який називається «Містечко», написаний у 1850-1852 рр.
Всі, напевно, знають її дуже відомий роман «Джен Ейр», і я його читала також, але після того вирішила познайомитися ближче з творчістю Ш. Бронте і почала читати «Містечко». Несподівано, у мене склалося враження, що це книга іншого автора, зовсім несхожа на попередню, тому що тут я побачила зрілу людину, серйозну, з іншими думками.
Щодо самого роману, у центрі сюжету молода дівчина Люсі Сноу. Вона рано залишилася сиротою,вона сама повинна йти життєвим шляхом, терпляче переносити всі невдачі і труднощі.
Перший раз Люсі можна побачити у 14 років, коли вона гостює у своєї тітки у місті Бретон. В цьому будинку доля зводить її з двома людьми – ГремомБреттоном, сином її тітки, та Поліною Хоум, маленькою дівчинкою.
Люсі дорослішає,і спочатку їй доводиться доглядати за старою жінкою, щоби прокормити себе. Після смерті місс Марчмонт, Люсі знову залишається без роботи, і вирішує податися у Бельгію. Там вона знаходить роботу вчителькою англійської мови у жіночому пансiонатi. Але і тут приходиться важко: мадам Бек, директорка пансіонату, перевіряє її речі та шпигує за нею. Отже, Люсі доводиться бути ідеальною в усьому, навіть сповідувати католицтво, хоча вона – протестантка. Вона ненавидить католицтво тому, що бачить одне лицемірство та заздрість, але це не зашкоджує їй полюбити справжнього католика, месьє Поля Емануеля.
У Брюсселі Люсі зустрічає Грема, який тепер працює лікарем і допомагає людям. Звичайно, молода жінка почуває щось до Бреттона, але він не відповідає на її почуття. Люсі заходить у гості до Грема та його матері, але з часом це становиться для неї важче та важче – і дівчина вирішує перервати ці зустрічі.
Одного разу Грем Бреттон зустрічає у театрі свою давню подругу, Поліну Хоум, і коли бачить її вродливою молодою дівчиною, на цей раз закохується у неї.
Так приходить чергове розчарування Люсі, вона намагається просити підтримки у Бога, і приходить до висновку, що її доля – це бути самотньою усе життя.
Але героїня не помічає почуттів Поля Емануеля, вчителя літератури.
Спочатку він здається їй суворим і непривабливим, але після того, як вона узнає його секрети, починає розуміти його, її серце відтаює поступово, вони навіть вирішують одружитися. У кінці роману Емнуель робить сюрприз для Люсі – готує орендоване приміщення під школу, і їде на кілька років із країни. Однак, по дорозі додому його корабель тоне, і він гине. Невідомо, як складується життя Люсі Сноу надалі, але вона підкорюється неминучості долі.
Так, це меланхолічна книга, але реалістична, без ніяких обіцянок про золоті гори та ріки з молоком і медом. Головна героїня дуже особлива. Вона не хоче бути схожою на інших, не відкриває своєї душі нікому і постійно знаходиться у стані спостереження за іншими.
Чому цей роман важкий? Справа в тому, що Шарлотта Бронте, коли писала його, зіштовхнулася сама з важкими обставинами. Смерть унесла обох сестер у 1848-1849 рр, а потім вона захворіла сама. Батько сестер Бронте був священником, тому не раптово, що у книгах можна прочитати релігійні думки та пошуки порятунку у Бога. Ознайомлячись з творчістю Ш. Бронте і з її докладною біографією, мені стало зрозуміло, що поїздка до Бельгії, яку міс Бронте зробила в юності, так і залишилася для неї найяскравішою подією на все життя. Адже саме в Бельгії вона зазнала перше кохання, нерозділене кохання. На перший погляд може скластися враження, що це любовний роман, але ні – це дещо глибше, це – роман про становлення особистості, про життя, про характер людей, про почуття і життєві втрати. Читаючи роман, починаєш замислюватися про багато важливих речей, хочеться змінюватися, ставати кращим, робити щось добре для людей. Час минає, минають століття, здається, все стає іншим, новим, але - ні; людина сутності не міняє. Переживаючи разом з героями усі події - книга спонукає нас чогось в житті ніколи не робити, а щось взяти до уваги, немов би на власний досвід. І не важливо, чи то у 19 столітті описані події, чи у наші дні. Тож раджу прочитати цей роман, який нікого не залишить байдужим.
Всі, напевно, знають її дуже відомий роман «Джен Ейр», і я його читала також, але після того вирішила познайомитися ближче з творчістю Ш. Бронте і почала читати «Містечко». Несподівано, у мене склалося враження, що це книга іншого автора, зовсім несхожа на попередню, тому що тут я побачила зрілу людину, серйозну, з іншими думками.
Щодо самого роману, у центрі сюжету молода дівчина Люсі Сноу. Вона рано залишилася сиротою,вона сама повинна йти життєвим шляхом, терпляче переносити всі невдачі і труднощі.
Перший раз Люсі можна побачити у 14 років, коли вона гостює у своєї тітки у місті Бретон. В цьому будинку доля зводить її з двома людьми – ГремомБреттоном, сином її тітки, та Поліною Хоум, маленькою дівчинкою.
Люсі дорослішає,і спочатку їй доводиться доглядати за старою жінкою, щоби прокормити себе. Після смерті місс Марчмонт, Люсі знову залишається без роботи, і вирішує податися у Бельгію. Там вона знаходить роботу вчителькою англійської мови у жіночому пансiонатi. Але і тут приходиться важко: мадам Бек, директорка пансіонату, перевіряє її речі та шпигує за нею. Отже, Люсі доводиться бути ідеальною в усьому, навіть сповідувати католицтво, хоча вона – протестантка. Вона ненавидить католицтво тому, що бачить одне лицемірство та заздрість, але це не зашкоджує їй полюбити справжнього католика, месьє Поля Емануеля.
У Брюсселі Люсі зустрічає Грема, який тепер працює лікарем і допомагає людям. Звичайно, молода жінка почуває щось до Бреттона, але він не відповідає на її почуття. Люсі заходить у гості до Грема та його матері, але з часом це становиться для неї важче та важче – і дівчина вирішує перервати ці зустрічі.
Одного разу Грем Бреттон зустрічає у театрі свою давню подругу, Поліну Хоум, і коли бачить її вродливою молодою дівчиною, на цей раз закохується у неї.
Так приходить чергове розчарування Люсі, вона намагається просити підтримки у Бога, і приходить до висновку, що її доля – це бути самотньою усе життя.
Але героїня не помічає почуттів Поля Емануеля, вчителя літератури.
Спочатку він здається їй суворим і непривабливим, але після того, як вона узнає його секрети, починає розуміти його, її серце відтаює поступово, вони навіть вирішують одружитися. У кінці роману Емнуель робить сюрприз для Люсі – готує орендоване приміщення під школу, і їде на кілька років із країни. Однак, по дорозі додому його корабель тоне, і він гине. Невідомо, як складується життя Люсі Сноу надалі, але вона підкорюється неминучості долі.
Так, це меланхолічна книга, але реалістична, без ніяких обіцянок про золоті гори та ріки з молоком і медом. Головна героїня дуже особлива. Вона не хоче бути схожою на інших, не відкриває своєї душі нікому і постійно знаходиться у стані спостереження за іншими.
Чому цей роман важкий? Справа в тому, що Шарлотта Бронте, коли писала його, зіштовхнулася сама з важкими обставинами. Смерть унесла обох сестер у 1848-1849 рр, а потім вона захворіла сама. Батько сестер Бронте був священником, тому не раптово, що у книгах можна прочитати релігійні думки та пошуки порятунку у Бога. Ознайомлячись з творчістю Ш. Бронте і з її докладною біографією, мені стало зрозуміло, що поїздка до Бельгії, яку міс Бронте зробила в юності, так і залишилася для неї найяскравішою подією на все життя. Адже саме в Бельгії вона зазнала перше кохання, нерозділене кохання. На перший погляд може скластися враження, що це любовний роман, але ні – це дещо глибше, це – роман про становлення особистості, про життя, про характер людей, про почуття і життєві втрати. Читаючи роман, починаєш замислюватися про багато важливих речей, хочеться змінюватися, ставати кращим, робити щось добре для людей. Час минає, минають століття, здається, все стає іншим, новим, але - ні; людина сутності не міняє. Переживаючи разом з героями усі події - книга спонукає нас чогось в житті ніколи не робити, а щось взяти до уваги, немов би на власний досвід. І не важливо, чи то у 19 столітті описані події, чи у наші дні. Тож раджу прочитати цей роман, який нікого не залишить байдужим.
Немає коментарів:
Дописати коментар