Гі де Мопассан "Любий друг" Кабанков Олексій МЛі 03-15

По-перше, я хочу сказати, що роман Гі де Мопассана «Любий друг» мені сподобався. Мені був до вподоби головний герой, Франція тих часів, а також мене захопив сюжет твору.

Головний персонаж цієї історії колишній військовий  Жорж Дюруа. Це яскравий приклад людини, яка володіє всіма якостями, щоб бути успішною, але на початку твору він таким не являється. Навпаки, він рахує кожну копійку, він не може дозволити собі і сніданок і вечерю в один день, тому має обирати, в нього навіть не має фрака.

Через ці причини в ньому пробуджується один з найгірших людських недоліків – заздрість. Дюруа типовий приклад людини, яка мріє про світське життя, купу грошей та найгарніших жінок. Такі люди не мають якихось моральних правил, вони не піклуються ні про кого. Дюруа використовував кожного знайомого, кожну жінку в своїх корисних цілях. В другій частині роману головний герой починаю свою ходу «по трупах».

 Коли я написав, що мені до вподоби головний герой, я мав на увазі те, що мені цікаво за ним слідкувати і я визнаю, що він хитрий і харизматичний, але як людина, він в мене викликає тільки огиду. В таких людей не має фільтру, вони готові продати рідну мати, якщо це буде потрібно. Успіх і бажання бути вище всіх, для таких людей як Жорж Дюруа є наркотиком. Нажаль, в сучасному світі таких людей менше не стало.

Хочеться, щоб такі люди були покарані і позбавлені абсолютно всіх привілеїв. Якщо людина може спокійно одружитись на вдові свого друга, який щойно помер, тільки заради вигідного фінансового стану, мені і сказати нічого. Скільком жінкам він зламав життя, він не кохав жодну зі своїх коханок окрім першої, але її він бив, принижував, зраджував та жив за її рахунок. Чим більше людина має, тим більше їй хочеться, цей вислів якраз про нашого героя.

Окрім головного героя презирство викликаюсь і всі інші. Протягом  всього роману мені не зустрілось жодної людини, яку можна було б за щось поважати. Гі де Мопассан дуже детально зміг описати тогочасну Францію і французів. Французьке суспільство показане дуже розбещеним грошима, яке завжди знаходилось в гонитві за владою та сексуальними потіхами. 

Тема смерті також підіймалась в творі. Особливо чітко ми можемо бачити це в діалозі між Жоржем Дюруа і старим поетом, для якого не було сенсу в житті і тільки творчість давала йому мотивацію жити далі.

Для мене завжди є цікавим, чи вірять в бога такі люди як наш головний герой. Якщо ні, то як вони можуть скинути цей камінь з душі, всі ті гріхи, які вони роблять кожен день. Автор показує нам ставлення Дюруа до релігії. Як я зрозумів, то він не вірить в бога і насміхається над набожними жінками.

Підсумовуючи хочеться додати, що мені також сподобався реалізм картини і те, як ретельно автор описує людей і оточуюче середовище, яке ми можемо представити і на хвилинку потрапити туди. Головний герой – звичайний негідник, який не перед чим не зупиниться задля втілення своїх мрій в життя. Хоча, я вважаю, що не настільки він низька людина. Все ж таки, деяким його вчинкам, особливо на початку, можна дати пояснення. Він намагається змінити своє життя, заробити собі на хліб, він намагається просто вижити. А те, як він це робить, це вже зовсім інша справа.