пʼятниця, 25 листопада 2016 р.

Томас Майн Рід «Вершник без голови» Громадська Олена МЛф 06-15


Я гадаю, що кожен чув про цей досить відомий роман, навіть якщо людина й не цікавиться книгами, то хоча б назву вона точно чула. От і я постійно чула про цю книгу, її назва та легенда, що покладена в основу, згадуються навіть у сучасних серіалах. І от нарешті мені випала можливість її прочитати. Проблеми підняті у романі залишаються актуальними і для нашого часу, адже їх там безліч. Починаючи з натяків на расизм, адже головна героїня донька плантатора, та чомусь її сім’я зображується позитивними героями, що в такому світлі геть безглуздо. Проте, не варто до цього чіплятися, адже така дійсність тих років. Дуже гостро стоїть проблема ревності, саме через неї і сталися такі трагічні події. У наш час ця проблема все ще є невирішеною, та й залишиться такою назавжди, бо така вже природа людини. Підіймається проблема соціальної нерівності, через яку донька заможного плантатора не може бути з тим кого насправді кохає. У наш час ця проблема стоїть не так гостро проте залишається не вирішеною, адже ніякі батьки не будуть в захваті якщо їх дитина заручиться з бідняком.

         Роман, обраний для аналізу, з контексту літератури того періоду вирізняє те, як саме він написаний. Дуже легко й просто змальовуються почуття, герої, ландшафти. Книгу можна читати на одному диханні, що дуже мене здивувало, адже зазвичай книги 18-19 століття дуже важко читаються. Текст «приковує» читацьку увагу тим, що постійно тримає у емоційній напрузі. Що ж далі станеться з героями, чи буде все передбачувано або ж станеться якийсь несподіваний поворот сюжету. А коли читача поступово підводять до певної думки, створюють інтригу, це не може не захоплювати. Кожна глава закінчується інтригою і переривається дійсно на самому гострому моменті. Автору вдалося представити історію досить заплутаною, щоб вона до самого кінця зберігала інтригу, що надає їй якесь навіть детективне забарвлення.

         Роман «Вершник без голови» не може залишити когось байдужим. Якщо вже людина сяде і почне читати цю книгу, вона не зможе відірватися, адже у романі підіймається дуже багато актуальних проблем. Проте, я вважаю, книга більше підійте людям десь від 15 до 23 років, адже написана трохи наївно. Добрі персонажі абсолютно добрі, без найменших вад. Головний герой мало того, що добрий, благородний і сміливий, так він ще й найперший красунчик на тих землях. А поганці – наймерзенніші люди, з абсолютизованими вадами. Так не буває у реальному житті, навіть у найкращих і добрих людей є вади, а поганці не завжди абсолютні злодії. Це обмежений погляд на життя, проте у дитинстві світ таким і здається. Текст підходить не для будь-якого читача, книгу більше зрозуміє досвідчений читач або ж просто дуже уважний, адже відносини між героями не прості, потрібно постійно слідкувати хто кого ревнує, хто на кого глянув і що за цим криється. Найбільше в цій книзі мені сподобалося те, як описують сам простір подій, він описаний дуже близько до реальності. Та це й не дивно адже Рід в цих місцях воював з мексиканцями.

         На цю неперевершену книгу існує багато екранізацій, я вирішила дивитися не сучасний фільм, а фільм 1973 року, адже за відгуками він був ближче до книги. Фільм знятий з усією майстерністю того століття, немає безглуздих спецефектів, знято зі смаком. Вдало підібрана музика змушує перейнятися духом того століття, а талановито виконані пісні змушують дивитися фільм не відриваючись ні на секунду. Актори підібрані дуже вдало, майже усі збіглися з образами у моїй уяві коли я читала книгу. Також для фільму підібрані неймовірно прекрасні породи коней, це також додає певного шарму. Я вважаю, що фільм допомагає розставити акценти у книзі, стають зарозумілими деякі заплутані стосунки між героями. Більш того, сенс книги завдяки цьому фільму зрозуміє навіть той хто її не читав.

         Якщо підсумувати усе вище сказане, книга залишила позитивне враження, проте я очікувала вед неї трохи більшого, все ж таки це відома класика. Але насправді це звичайний роман, з детективною лінією, трохи наївний у своїй простоті. Проте, можливо, я суджу трохи упереджено, адже я виросла на сучасних фільмах, де інтриги настільки лихо закручені, що не можна зрозуміти фінал до останньої хвилини. І сучасний світ все ж більш жорстокий ніж тодішній, вбивства вже не викликають подиву лише звичний жах. Цей роман потрібно прочитати усім хоча б для того, щоб повірити у щасливий фінал для кожного з нас. Роман вселяє оптимізм, і я дуже йому за це вдячна, адже серед сірих буднів це саме те, що потрібно кожному.

Немає коментарів:

Дописати коментар