«Любий друг» був написаний Мопассаном в 1885
році. Цей роман – історія про життя колишнього військового в нужді, чий шлях до
успіху – суцільна авантюра, що й лежить в сюжеті твору. Мета самостійної
роботи: проаналізувати поетику твору, простежити наявність романтичних та
реалістичних категорій, характер їх співіснування. Як і притаманно роману,
його форма прозова, присутня проблематика в центрі котрої - людська натура,
розбещена матеріалістично налаштованим суспільством. Мопассан відхиляючи
романтичний роман, його поетичність змісту, схиляється до об’єктивного тексту,
відображаючи в книзі реалізм, як
сутність власного світогляду.
Мопассан намагається зобразити виключно
факти та дії на противагу психологічному
дослідженню, адже в рамках реалістичності, психологізм має бути схованим
в книзі так, як він ховається в реальності за вчинками. Цю тенденцію можемо
спостерігати на прикладі фрагменту роману, де Дюруа знаходить в кармані гроші,
які йому залишає, ніби милостиню, пані Мадлен. Автор коротко та лаконічно описує факт його
розлюченості, описує його невимовлені наміри повернути гроші, проте описом
факту боргів, голоду, подальшою їх тратою нівелює небагатослівне переживання
героя. Часто можна зауважити що роздуми не співпадають с подальшими вчинками
героя через втручання зовнішніх факторів таких як події, що не залежали від
героя, діалоги. Часто вчинки пояснюються дією «крові й нервів».
Тобто Мопассан виправдовує вчинки
фізіологічною природою, соціальними умовами, побутовим та матеріальним
оточенням. Ці тенденції лежать в основі натуралізму, тому роман «Любий друг»
також можна назвати натуралістичним романом. Мопассан ніби застосовує наукові
методи спостереження та аналізу героїв на просторах твору. Він не позиціонує
Дюруа як виключно моральну одиницю, не це є первинним відповідно до стилістики Мопассана,
герой не живе в собі, первинним в аналізі є система його існування.
Наочним доказом є фрагмент другої частини
з весіллям Дюруа за донькою пані Вальтер, де на пані покладалося певне
очікування, моральний обов’язок – зупинити весілля, проте її бездіяльність,
попри усвідомлення аморальності та й гріховності події, пояснюється її минулим
зв’язком з Дюруа, ганебними наслідками
її гіпотетичного втручання. І провиною всьому стала плотська спокуса.
Вище згадана лаконічність описів
психологічних станів, також поширюється на описи в цілому. Проте мова Мопассана
хоча й є коротко-змістовною, проте й яркою завдяки художній майстерності, використанню таких
художніх засобів як епітет, метафора.
Автор в пошуках реалізму, задля
натуральності та цілісності зображеної ситуації вдається до описів деталей
оточуючого середовища, що найвлучнішим чином передавали б атмосферу локацій.
Також в якості одного з художніх творів
можна вважати наявність такого героя як Норбер де Варен. Він поет-філософ, чия
роль – концентрація в собі ідейності роману. Тобто його поява інколи – ліричний
відступ, його репліки – філософія книги та автора взагалі.
«Одна лишь
смерть несомненна.
Он
остановился и, взяв Дюруа за отвороты пальто, медленно заговорил: – Думайте об этом, молодой человек, думайте дни, месяцы,
годы, и вы по-иному станете смотреть на жизнь. Постарайтесь освободиться от
всего, что вас держит в тисках, сделайте над собой нечеловеческое усилие и еще
при жизни отрешитесь от своей плоти, от своих интересов, мыслей, отгородитесь
от всего человечества, загляните в глубь вещей – и вы поймете, как мало значат
споры романтиков с натуралистами и дискуссии о бюджете.»
Тепер
як підсумок варто зауважити, що конфліктність та співіснування романтизму з
натуралізмом – питання всього твору, де романтичні характеристики проявляються
в мотиваційних рушіях героїв та не в ідеалістичній формі «весь сенс життя – у
жінці, в коханні», а у натуралістичних рамках жаги, потреби та матеріальної
прагматики.
Немає коментарів:
Дописати коментар