«Життя» – перший роман французького письменника Гі
де Мопассана, написаний у 1883
році. Це єдина книга цього автора
прочитана мною, тому, на жаль, я не можу порівняти її з іншими працями з
творчого доробку письменника. Але про
Мопассана я чула давно, більше, звичайно, про роман «Любий друг».
Письменник виступає за реалістичну типізацію:
реаліст, якщо він художник, буде прагнути не до того, щоб показати нам банальну
фотографію життя, а до того, щоб дати нам її відтворення, більш повне, більш
захоплююче, більш переконливе, ніж сама дійсність. Він вважає, що потрібно
схвилювати читача видовищами буденного життя.
Тому і сюжет не наповнений непередбачуваними
подіями та різкими поворотами, це звичайна історія людського життя, де все
зображено таким, як воно є, без жодних прикрас. У всій його красі і
потворності, сподіваннях і розчаруваннях, переживаннях, страхах,
непорозуміннях, відчаї, презирстві. Це роман про перші паростки кохання, які
проростають у зовсім недосвідченій душі, про дружбу і болючу зраду, що розриває
зсередини, про запал, пристрасть і охолодження,
про материнську любов, що стає нездоровою, про незгоди і сум.
Звідси і
некваплива виважена розповідь, наповнена напрочуд миловидними розлогими
пейзажами, якими ти насолоджуєшся, від яких захоплює подих.
На початку роману Жанна – головна героїня роману – наївна
дівчина, зовсім юна та необізнана, яка тільки-но повернулася з монастиря до рідного дому,
бачить світ через рожеві окуляри і з нетерпінням чекає, коли ж в її життя
загляне перше кохання. Героїня зовсім нічого не знає про це почуття, але воно здається
їй чимось піднесеним та ідеальним: «Вона тільки знала, що любитиме його всією
душею і що він кохатиме її також над усе. Вони гулятимуть такими, як сьогодні,
вечорами, під іскристим попелом, що обсипається з зірок. Вони йтимуть, узявшись
за руки, пригорнувшись одне до одного, чуючи, як б’ються їхні серця, почуваючи
тепло плечей, зливаючи своє кохання з ніжною прозорістю літніх ночей; вони
будуть такі близькі, що читатимуть найпотаємніші думки одне одного самою лише
силою своєї ніжності.»[1, c.22]
І, не зважаючи на те, що автор зображує череду досить
песимістичних та трагічних подій, «все-таки в
романі нема безвихідної печалі, нема відчуття похмурої трагедії взагалі всього
людського буття»[2]
XIX ст. — особливий період у розвитку
роману. Його автори стають не просто майстрами слова, а учителями, духовними
наставниками. [3]
Але мені здалося, що Мопассан не вчить
нас жити, він не говорить, хто поганий, а хто хороший, він просто показує читачам звичайну жіночу долю, передає
драму людського життя.
Я вважаю, що проблеми підняті автором у романі
були, є і будуть актуальними. Тема втрачених ілюзій, неспіввіднесення очікувань
та реальності, нездійснення мрій та розчарування в близьких людях, проблема
подружньої зради, відносин між чоловіком та жінкою, між батьками та дітьми – ці питання непокоїли не лише Мопассана, і не
лише людей ХІХ століття, це одвічні питання, які цікавлять кожного.
Та найголовніше питання, яке рефреном звучить у «Житті»
Мопассана – це питання «Яким є життя?». В кінці роману, ніби підсумовуючи все
вище написане, автор проголошує відповідь вустами служанки Розалі: «Життя, бачите, ніколи не буває ні таким добрим, ні
таким поганим, як думають». [1, c. 316]
Звичайно, я не можу говорити за всю читацьку
аудиторію, але особисто мою увагу цей роман прикував своєю життєвістю,
справжністю, підняттям питань, які ти часто задаєш собі, але не завжди можеш
знайти відповідь.
Мені здається, що даний роман не має вузької
цільової аудиторії, його варто читати всім, незалежно від статі, віку, роду
занять, але, особливо, я думаю, корисно буде юнками типу Жанни. Можливо, роман
змусить поглянути на деякі питання та проблеми з іншої сторони, застереже від
поспішних рішень.
Підсумовуючи, можу сказати, що книга мені здалася доброю,
але не викликала ніяких надзвичайних вражень чи емоцій. Читати було легко та
приємно, після прочитання є про що подумати, але чомусь мені все рівно чогось
не вистачало. Хоча, якщо б мене спитали, чи порекомендую «Життя» іншим, то
скоріше так, аніж ні.
Источник: http://20v-euro-lit.niv.ru/20v-euro-lit/elizarova-mihalskaya-izl/gi-de-mopassan-1850-1893.htm
Немає коментарів:
Дописати коментар