Рецензія на твір Е.-Е. Шмітта «Еліксир кохання» Могилко Анастасія МЛф 08-15

Чи справді існує еліксир кохання? Відповідь на це питання зможе дати читач, що пережив історію кохання у маленькому творі Е.-Е. Шмітта «Еліксир кохання». Для кожної людини підтримка, турбота, ласка є не лише потребою, а невід’ємною частиною життя. Кожен вкладає свій зміст у таке прекрасне, легке, повне натхненних спогадів слово «кохання». Під час холодної заметілі за вікном, хочеться відчути незгасаючий вогник у серці, який зігріє від навколишнього холоду. Таким вогником для мене стала книга «Еліксир кохання».

 Поринаючи у вигадковий світ твору, змішані почуття переповнюють читача: любов, ревнивість, злість, пристрасть – все це поєднується в одному творі. Головні герої Луїза та Адам розлучилися після довгого перебування у близьких зв’язках. Кажуть, що відстань для любові – це як вітер для полум'я: маленьку любов він гасить, а сильну розпалює ще сильніше. Чи послугувала на користь відстань для давно вже незакоханих, на перший погляд, молодих людей? На мою думку, не потрібно ніякого чарівного еліксиру, аби виник потяг, симпатія, пристрасть, тим паче між людьми, які чудово знають одне одного, які пережили вже солодкий «букетний» період, яких зв’язують тепер лише спогади. Але туга на відстані, бажання відчути рідну та розуміючу тебе людину зіграли роль еліксиру кохання. Брехня, тимчасові інтриги та пристрасні пориви не зіпсували справжнього, нерозривного та чистого почуття любові. Живучи далеко одне одного, головні герої лише дізналися більше про природу своїх почуттів: Луїза прониклася Адамовою історією закоханості, але натомість створила ілюзію для нього про свого залицяльника. Нехай вони і назвали новий етап їх стосунків «дружбою», але ніякі обставини не погасили їхнього вогника у душі. Адам та Луїза, спілкуючись через листи, не соромляться писати думку одне про одного, адже роблять те тільки з добрими намірами. Звичайно, кінець твору вражає, виправдовуючи всі надії на краще.

Я вважаю, що проблематика цього твору є актуальна у сучасному світі, адже існують вічні цінності, а любов та самопожертва є одними з основних. Тому нехай твір приносить задоволення, а нетліючий клубочок тепла та щастя залишається вічно у вашому серці.